Тарас Шевченко - Журнал. Страница 45

13 [мая]

Заказал медную доску. По дороге зашел к Курочкину и не застал его дома. Зашел к землячке Гресевич – то же самое. Зашел к Градовичу и в дверях встретил сестру Троцины, сегодня возвратившуюся из-за границы. Свежая и здоровая. Поездки за границу старых больных дев без прислуги должно принять за нормальное лекарство.

DO BRATA TARASA SZEWCZENKI

Wieszczu ludu – ludu synu,Tyś tem dumny, boś szlachetny,Bo u skroń twych liść wawrzynu,Jak ton pień twych, smutny, świetny.Dwa masz wieńce męczenniku,Oba piękne, chociaż krwawe,Boś pracował nie na sławę,Lecz swe braci słuchał krzyku.Im zamknięto w ustach jęki —Ach! I jęk im liczon grzechem!Tyś powtórzył głośnem echemZabronionych jęków dźwięki.I nad każdym tyś przebolałI przepłakał nim urodził, —Lecz duch z wyżyn się okolałI duch pierś twą oswobodził.Smutny wieszczu! patrz cud słowa!Jako słońca nikt nie schowa,Gdy dzień wzejdzie, tak nie możeSchować słowa nikt z tyranów; —Bo i słowo jest też BożeI ma wieszczów za kapłanów.Jak przed grotem słońca pryskaCiemnej nocy mrok i chłód,Tak zbawienia chwila bliska,Kiedy wieszczów rodzi lud!

Antoni Sowa

Забіліли сніги, заболіло тіло ще й головонька,Та ще й головонька.Ніхто не заплаче по білому тілу, по бурлацькому,Та й по бурлацькому.Ні отець, ні мати, ні брат, ні сестриця, ні жона його,Та й ні жона його;Ой тілько заплаче по білому тілу товариш його,Та й товариш його.Прости мене, брате, вірний товаришу, можеть я умру,Та й можеть я умру.Зроби мені, брате, вірний товаришу, з клен-древа труну,Та з клен-древа труну.Поховай мене, брате, вірний товаришу, в вишневім саду,Та в вишневім саду;В вишневім садочку, на жовтім пісочку під рябиною,Та й під рябиною.Рости, рости, древо тонке, високеє, кучерявее,Та й кучерявее;Та іспусти гілля зверху до коріння, лист додолоньку,Та й лист додолоньку;Покрий теє тіло бурлацькеє біле ще й головоньку,Та ще й головоньку.А щоб теє тіло бурлацькеє біле та й не чорніло,Та й не чорнілоОд буйного вітру, од ясного сонця та й не марніло,Та й не марніло.

Вечером был у Желяковского, и он мне записал свое прекрасное стихотворение. А Каменецкий записал малороссийскую песню. Первая песня, которую я знаю без рифмы.

14 [мая]

Дни нечаянных встреч. Третьего дня с Лапой, вчера с Троциной, а сегодня прихожу к графине Н[астасье] И[вановне] обедать и встречаюсь с моим единым, моим незабвенным другом М. С. Щепкиным. Он приехал сюда по случаю юбилея Гедеонова и, не зная моего адреса, искал меня в Академии и зашел к графине, зная, что я там бываю. Догадливый мой великий друг.

После обеда графиня со всем семейством и мы с нею отправились к адмиралу А. В. Голенищеву. Старик был в восторге от неожиданного гостя. Тут же встретил я и познакомился с декабристом бароном Штенгелем, с тобольским другом М. Лазаревского.

15 [мая]

Обещался быть у М[ихайла] С[еменовича] в 7-мь часов утра и проспал до 10-ти. Хорош приятель. Ушел в Эрмитаж и работал до трех часов. Вечером пошел до Семена и не застал дома.

16 [мая]

Не умывшись, поехал к М[ихайлу] С[еменовичу], но он уже исчез. С горя зашел к Курочкину – спит. Зашел к Энгельгардту – в ванне. Пошел к меднику, взял доску и на авось зашел к землячке М[арье] С[тепановне], застал дома. Наболтавшись досыта, провел ее к Градовичам и пошел домой. Вечером восхищался пением милочки Гринберг; с Сошальским и Семеном в восторге заехали ужинать к Борелю и погасили свои восторги у Адольфины. Цинизм!

17 [мая]

Из приюта Адольфины в 7 часов утра отправился к М[ихайлу] С[еменовичу], застал еще в халате. Наговорились и уговорилися обедать у К. Д. Кавелина, что и исполнили в 4 часа. Вечером был у Семена и не застал дома. Гульвиса!

18 [мая]

Очаровательная Александра Ивановна Артемовская сегодня именинница. М. Лазаревский купил для нее роскошный букет цветов, а я отнес ей и преподнес. И я в барышах, и она не вправе сказать, что я поздравил ее с пустыми руками. И вежливо, и дешево.

Отобедав у именинницы, я с Лазаревским вскоре отправились к графине Н[астасье] И[вановне] и нашли там М. С. Щепкина. Великий друг мой по просьбе графини прочитал монолог «Скупого рыцаря» Пушкина, «Фейерверк» и рассказ охотника из комедии Ильина. И прочитал так, что слушатели видели перед собою юношу пламенного, а не 70-летнего старика Щепкина. Гениальный актер и удивительный старик. По обещанию и я с горем пополам прочитал им свои «Неофиты». Не знаю, насколько они меня поняли. По крайней мере, внимательно слушали.

19 [мая]

В 12 часов проводил моего великого друга М. С. Щепкина на Московскую железную дорогу. На Михайловском театре смотрел Садовского в роли Расплюева («Свадьба Кречинского»). После Щепкина я не знаю лучшего комика. Самойлов далеко уступает Садовскому. Г. Снеткова 2[-я] просто кукла. Как бы хороша была в этой роли моя незабвенная Пиунова.

20 [мая]

До трех часов работал в Эрмитаже. Обедал у моих старых друзей Уваровых. Сергей Уваров, веселейший толстяк на свете, сказал следующий экспромт разносчику апельсинов:

Напрасно, разносчик, в окно ты глядишьПод бременем тягостной ноши.Напрасно ты голосом звонким кричишь:«Лемоны, пельцыны хороши!»Не обольщай меня мечтойПлодов привозных из чужбины,Нет, душу полную какой-то пустотойНе соблазнят златые апельсины.Я отжил жизнь свою давно,И все души моей желаньяСосредоточивши в одноРазоблаченно[е] от счастья ожиданье.Напрасно, разносчик, в окно ты глядишь…

Вечером был у Семена, и милейшая Александра Ивановна играла лучшие места из «Трубадура». Очаровательно играла.

Повернувся я з Сибірі,Та не маю долі,Хоч, здається, не в кайданах,Та не маю волі.Слідять мене злії людиДень, час і годину, —Прийде туга до серденька,То ледве не згину.Комісари, ісправникиЗа мною ганяють;Більше вони людей вбили,Чим я грошей маю.Зовуть мене розбойником,Кажуть, що вбиваю, —Я нікого не вбив іще,Бо сам душу маю.Возьму гроші в багатого,Убогому даю,І так людей поділивши,Сам гріха не маю.Маю жінку, маю діток,Однак їх не бачу;Як згадаю про їх долю,То гірко заплачу.Треба мені в лісі жити,Треба стерегтися,Хоть, здається, світ широкий,Та ніде подіться.

Сочинение этой весьма немудрой песни приписывают самому Кармелюку. Клевещут на славного лыцаря. Это рукоделье мизерного Падуры.

13 [июля]

СОН

На панщині пшеницю жала,Втомилася. Не спочиватьПішла в снопи, пошкандибалаІвана сина годувать.Воно сповитеє кричалоУ холодочку за снопом;Розповила, нагодувала,Попестила і, ніби сном,Над сином сидя, задрімала.І сниться їй той син ІванІ уродливий, і багатий,Не одинокий, а жонатийНа вольній, бачиться: бо й самУже не панський, а на воліТа на своїм веселім поліУдвох собі пшеницю жнуть,А діточки обід несуть…Та й усміхнулася небога.Прокинулась – нема нічого.На Йвася глянула, взяла,Його гарненько сповила;Та щоб дожать до ланового,Ще копу дожинать пішла…Остатню, може; Бог поможе,То й сон твій справдиться.