- Шкільки оцей дешяточок коштуватиме?
Аскольд від несподіванки підвів голову, розгублено поглянув на бабусю, нічого не розуміючи. А потім щось помітив, рвучко став на ноги й уп’явся поглядом у вітрину. Там рябів величезний плакат.
Перед очима застрибали слова:
«Експедиція на острів Врангеля... Льодоріз... Одеса... Досвідчений оператор... Телеграфна адреса...»
Аскольд лапнувся за кишеню, але згадав, що всі гроші витратиш на квіти, розгублено поглянув навколо.
Бабуся, що питала за гвоздики, не дочекавшись відповіді, пішла геть. Її постать чорніла на розі вулиці. Аскольд схопив квіти й прожогом побіг навздогін.
- Пробачте, ви хотіли купити квіти? Прошу, я вам за карбованець усі віддам.
Бабуся поглянула на квіти, похитала головою:
- Та я їх і не донешу, - відказала вона.
- Та я вам сам їх донесу додому.
Бабуся подумала трохи, витягла з гаманця карбованець.
Ідучи Короленківською вулицею, Аскольд зупинився біля пошти й ввічливо звернувся до бабусі:
- Ви пробачте, я на хвилинку на телеграф заскочу, - і поставивши квіти біля бабусиних ніг миттю зник у дверях пошти.
- Обдурив, шучий син, - розчаровано похитала головою бабуся.
Але вона помилилась, за п’ять хвилин у дверях з’явився Аскольд.
- Все готове, одіслав, - проговорив він радо й, взявши квіти, закрокував з бабусею до її кватирі.
Харків
Перше-Радянське,
Євпаторія,
«Томп»
1929-1930
[1] Гострий довгий меч.